Стрептоміцин використовують для лікування коней, хворих на:

• крупозну пневмонію;

• гнійну ранову інфекцію;

• уроцистит;

• а також за інших інфекційних захворюваннях, що спричинені мікроорганізмами, чутливими до стрептоміцину.

Склад

1 флакон препарату містить діючу речовину:

• стрептоміцину сульфату стерильного, у перерахуванні на стрептоміцин – 1,0 г.

Фармакологічні властивості

Стрептоміцин – аміноглікозидний антибіотик, який володіє широким спектром антимікробної (бактерицидної) дії.

Він активний відносно більшості грамнегативних (Escherichia coli, Salmonella spp, Shigella spp., Yersinia spp., Klebsiella spp. (у т. ч. Klebsiella pneumonia), Haemophilus influenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Yersinia pestis, Francisella tularensis, Brucella spp.) та деяких грампозитивних (Stаphylococcus spp., Corynebacterium diphtheriae) мікроорганізмів, а також Mycobacterium tuberculosis. Менш активний відносно Streptococcus spp. (у т. ч. Streptococcus pneumoniae), Enterobacter spp. 
Стрептоміцин неактивний відносно анаеробних бактерій, Spirochaetaceae spp., Rickettsia spp., Proteus spp., Pseudomonas aeroginosa. Бактерицидну дію стрептоміцин проявляє через зв'язування з 30S-субодиницею бактеріальної рибосоми, що в подальшому приводить до зупинки синтезу мікробного білка.

Спосіб застосування та дози

Стрептоміцин вводять внутрішньом’язово 2 рази на добу з інтервалом у 12 годин у дозі:

Внутрішньом’язові ін’єкції роблять глибоко в м'яз. Курс лікування – 4-7 діб.

Для внутрішньом’язового введення препарат розчиняють у воді для ін’єкцій, 0,9% розчині натрію хлориду або 0,25-0,5% розчині новокаїну із розрахунку 4 мл розчинника на 1 г препарату. Розчин готують ех tempore.

Протипоказання

Не застосовувати Стрептоміцин:

• тваринам з підвищеною чутливістю до стрептоміцину;

• одночасно з аміноглікозидними антибіотиками;

• тваринам з захворюваннями слухового та вестибулярного апарату, пов’язаних з невритом VIII пари черепно-мозкових нервів, при тяжких формах серцево-судинної та ниркової недостатності.

Побічна дія

Із побічних явищ можливі різні токсичні та алергічні ефекти: лихоманка, дерматит, дисбактеріоз. 
Найбільш серйозне ускладнення – ураження VIII пари черепно-мозкових нервів та пов'язані з цим вестибулярні розлади та порушення слуху (ототоксичний ефект).
Найбільш частими є алергічні реакції. Розрізняють сезонні (реакції частіше виникають у весняний період) та вікові (частіше реагують молоді тварини) коливання чутливості тварин до антибіотика. Через декілька хвилин після введення антибіотика у тварин відмічають задишку, неспокій, слабкий частий (до ниткоподібного) пульс, ціаноз слизових оболонок, втрату чутливості шкіри, виділення з носа пінистої кров’янистої рідини, набряк повік, морди. Температура тіла залишається в межах норми. При відсутності швидких заходів лікування тварини можуть загинути від асфіксії та серцевої недостатності.
У випадках виникнення алергічних реакцій показані антигістамінні препарати, а у тяжких випадках – судинні засоби, 10% розчин хлориду кальцію внутрішньовенно, кортикостероїдні препарати.
Основний побічний ефект при застосуванні стрептоміцину – його нейротоксична дія, яка найбільш виражена при внутрішньовенному введенні і проявляється зниженнім кров’яного тиску та пригніченням дихання. Такий вплив обумовлений їх дією на дихальний центр.
У високих концентраціях (при швидкому внутрішньовенному введенні) стрептоміцин має курареподібну та гангліоблокуючу дію, що може привести до зупинки дихання за рахунок передачі імпульсу в нервових волокнах дихальних м’язів. При парентеральному введенні можуть пошкоджуватися клітини проксимального відділу звивистих канальців нирок, в результаті чого знижується клубочкова фільтрація, розвивається альбумінурія та мікрогематурія.
Якщо препарат призначають у великих дозах, у окремих тварин виникає дисбактеріоз та з’являється діарея.

Особливі застереження при використанні

• Протипоказане застосування при захворюваннях слухового та вестибулярного апарату, пов'язаних з невритом VIII пари черепно-мозкових нервів, тяжких формах серцево-судинної та ниркової недостатності.

• Необхідно зменшувати дозу старим тваринам, тому що в них відмічається вікове зниження клубочкової фільтрації.

• Оскільки, аміноглікозиди виділяються з організму в незміненому вигляді з сечею, при порушенні функції нирок необхідно зменшувати добову дозу.

• У зв'язку з тим, що аміноглікозиди розподіляються у позаклітинній рідині та не накопичуються у жировій тканині, їх дози при ожирінні слід зменшувати, а при виснаженні – збільшувати.

Період виведення (каренції)

Ветеринарний препарат не показаний для застосування коням, м'ясо яких використовується для споживання людьми.

Умови зберігання

Сухе темне, недоступне для дітей місце за температури від 15 С до 25 ᵒС.
Термін придатності – З роки.

Уважно ознайомтеся з листівкою-вкладкою, щодо використання препарату.
Для застосування у ветеринарній медицині!