Габбровет – ветеринарний антибіотик, який використовують для лікування телят з несформованими передшлунками (віком до 3 місяців) та свиней при захворюваннях травного каналу, що спричинені Escherichia coli, чутливими до паромоміцину.

Склад

1 мл препарату містить діючу речовину:

• паромоміцин (у формі сульфату) – 140 мг.

Допоміжні речовини: спирт бензиловий, натрію метабісульфіт, динатрій едетат, вода очищена.  

Фармакологічні властивості

Паромоміцин – природний антибіотик та антипротозойний препарат з групи аміноглікозидів І покоління. Паромоміцин змінює зчитування м-РНК (або і-РНК), що порушує синтез білка. Бактерицидна активність паромоміцину в основному пояснюється його незворотним зв'язуванням з рибосомами. 
Препарат діє бактерицидно та протозоацидно, порушуючи синтез білка в клітинах мікроорганізмів. До паромоміцину чутливі більшість грампозитивних та грамнегативних бактерій, чутливими є сальмонели та шиґели; проте найбільш чутливими до препарату є найпростіші – амеби, лямблії, лейшманії та криптоспоридії.
Паромоміцин ефективний проти багатьох грамнегативних (Streptococcus agalactiae, S. equisimilis, S. hyicus, Diplococcus pneumonia, Listeria monocytogenes, Staphylococci, а також проти Mycobacterium tuberculosis і Mycoplasma hominis при більш високих концентраціях) та грамнегативних мікроорганізмів (E. coli, Salmonella typhimurium, S. pullorum, Brucella abortus, B. melitensis). 
Паромоміцин ефективний проти багатьох найпростіших, таких як Entamoeba histolytica, Trichomonas spp., Giardia intestinalis, Leishmania spp. і Cryptosporidium parvum. 
У ветеринарній медицині найважливішими бактеріальні інфекції, що піддаються лікуванню паромоміцином, є захворювання, викликані E. coli і Samonella spp.
Дія паромоміцин залежить від його концентрації. Виявлено п'ять механізмів резистентності до пароміцину: зміни рибосом внаслідок мутацій, зниження проникності бактеріальної клітинної стінки, активний ефлюекс, ферментативна модифікація рибосом і ферментативна інактивація аміноглікозидів. Перші три механізми резистентності виникають внаслідок мутацій певних генів на бактеріальній хромосомі. Четвертий і п'ятий механізм відбувається тільки після появи мобільних генетичних елементів, що кодують резистентність. У кишкових бактерій спостерігається перехресна  резистентність  пароміцину з іншими аміноглікозидами.
Паромоміцин при пероральному застосуванні майже не всмоктується, діє виключно в кишечнику. Виводиться паромоміцин з організму в незміненому вигляді з фекаліями.   

Спосіб використання та дози

Габбровет дають перорально з питною водою, молоком або замінником молока.

Для застосування з питною водою, молоком або замінником молока, слід розрахувати добову кількість препарату, яка ґрунтується на кількості тварин, що підлягають лікуванню, та рекомендованій дозі, розрахованій за формулою, яка вказана в листівці-вкладці.
Для забезпечення правильної дози препарату, слід якомога точніше визначати масу тіла тварин.
Споживання води, молока або замінника молока з препаратом залежить від декількох факторів, включаючи клінічний стан тварин і умови їх утримання, такі як температура навколишнього середовища та вологість.
Для того, щоб визначити правильне дозування, необхідно контролювати споживання питної води, молока або замінника молока, і відповідним чином коригувати концентрацію паромоміцину.
Робочий розчин слід готувати кожні 6 годин (на основі молока або замінника молока) або кожні 24 години (на основі питної води).

Протипоказання

Не застосовувати Габбровет:

• тваринам з підвищеною чутливістю до паромоміцину, аміноглікозидів або інших компонентів препарату;

• тваринам з порушеною функцією нирок чи печінки;

• дорослим жуйним тваринам;

• індикам через ризик виникнення антимікробної резистентності кишкових бактерій;

• одночасно з сильними діуретиками і потенційно ото- або нефротоксичними речовинами.

Загальні анестетики і міорелаксанти збільшують нейроблокуючий ефект аміноглікозидів. Поєднання цих речовин може викликати параліч і апное.

Побічна дія

У рідкісних випадках спостерігаються м'які фекалії. 
Аміноглікозидні антибіотики, такі як паромоміцин, можуть викликати ото- і нефротоксичність.

Особливі застереження при використанні

• У разі недостатнього споживання води / молока тварин слід лікувати парентерально, використовуючи ін'єкційний препарат, відповідно до рекомендацій лікаря ветеринарної медицини.

• Використання препарату має поєднуватися з належними санітарно-гігієнічними методами утримання, належною гігієною, вентиляцією, відсутністю перенасичення приміщення тваринами.

• Оскільки препарат потенційно ототоксичний і нефротоксичний, рекомендується перед застосуванням оцінити функцію нирок. 

• З особливою обережністю слід призначати препарат новонародженим тваринам внаслідок надмірного всмоктування паромоміцину з травного каналу у них. 

• Використання продукту у новонароджених повинно ґрунтуватися на оцінці користі та ризику лікарем ветеринарної медицини.

• Слід уникати тривалого або багаторазового використання препарату шляхом удосконалення практики управління в господарстві, належного очищення та дезінфекції приміщення. 

• Використання препарату має ґрунтуватися на тестуванні чутливості мікроорганізмів, виділених з фекалій, до пароміцину. Якщо це неможливо, терапія повинна базуватися на місцевій (регіональній, фермерській) епідеміологічній інформації про антимікробну чутливість мікроорганізмів. 

• Використання препарату з недотриманням чи ухиленням від рекомендацій, що вказані в листівці-вкладці на препарат, може збільшити поширеність бактерій, стійких до паромоміцину, і може знизити ефективність лікування аміноглікозидами внаслідок потенціальної перехресної резистентності.

• Аміноглікозиди вважаються критичними антимікробними речовинами у гуманній медицині. Отже, вони не повинні використовуватися в якості засобу першого вибору у ветеринарній медицині.

Застосування під час вагітності, лактації, несучості

Дослідження на лабораторних тваринах (щурах і кролях) не показали тератогенного, фетотоксичного або матернотоксичного впливу. Використовувати під час вагітності не рекомендується.

Взаємодія з іншими засобами та інші форми взаємодії

Загальні анестетики і міорелаксанти збільшують нейроблокуючий ефект аміноглікозидів. Поєднання цих речовин може викликати параліч і апное.
Не застосовувати одночасно з сильними діуретиками і потенційно ото- або нефротоксичними речовинами.

Період виведення (каренції)

Забій тварин на м'ясо дозволяють через 20 діб (велика рогата худоба) та 3 доби (свині) після останнього застосування препарату.
Отримане, до зазначеного терміну, м'ясо утилізують або згодовують непродуктивним тваринам, залежно від висновку лікаря ветеринарної медицини.

Спеціальні застереження для осіб і обслуговуючого персоналу

• Персонал, який працює з препаратом, повинен дотримуватись основних правил гігієни та безпеки, прийнятих при роботі з ветеринарними препаратами.

• Цей препарат містить паромоміцин, який може викликати алергічні реакції у деяких людей. Не слід контактувати з препаратом у разі підвищеної чутливості до компонентів препарату.

• Слід уникати контакту зі шкірою та очима.

• При роботі з препаратом слід використовувати засоби індивідуального захисту, що складаються з захисного одягу та непроникних рукавичок. У разі випадкового контакту зі шкірою або очима слід промити великою кількістю води.

• У разі появи симптомів після експозиції (почервоніння шкіри) слід негайно звернутися до лікаря. Набряк обличчя, губ і очей або труднощі з диханням є більш серйозними симптомами і потребують термінової медичної допомоги.

• Після роботи з препаратом слід ретельно вимити руки з милом.

Умови зберігання

Сухе темне, недоступне для дітей місце за температури від 0 С до 25 ᵒС. 
Після першого відкриття, слід тримати пляшку щільно закритою.
Термін придатності ветеринарного лікарського засобу залежить від розміру первинного упакування, а саме:

• 125 мл – 1 рік;

• 250 мл – 18 місяців;

• 500 мл – 2 роки;

• 1000 мл – 30 місяців.

Після першого відкриття пляшки, препарат необхідно використати протягом 6 місяців.
Після змішування з питною водою, препарат слід використати протягом 24 години, після змішування з молоком/ замінником молока – 6 годин.

Для застосування у ветеринарній медицині!